Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
«Як держава багатіє».
А.С. Пушкін
Економіка ділиться на два принципово різні види. Вона може навчати як окремому підприємцю або структурі набити власні кишені безвідносно до суспільного добробуту, а може ставити на перший план формування гідного життя для більшості проживаючих, зміцнення і розвиток їх генетики. В останньому випадку економіка розрізняє у всьому спектрі потреб суспільства деградаційно-паразитичну і демографічно обумовлену складові. Перша з них не прогнозована в принципі, обумовлена порочністю індивідів, збоченнями і відсутністю у них почуття міри. Задоволення таких потреб веде до пригнічення генетики індивіда та його роду або оточуючих його людей і біосфери як середовища проживання. Що ж стосується біосферно допустимих демографічно обумовлених потреб, то вони жорстко і однозначно пов'язані з чисельністю та віковою структурою проживаючих, а тому точно плановані і прогнозовані.
Спроби Заходу досліджувати економічні процеси в руслі «чистої науки» поза соціологією, політикою і моральністю привели до формування громадської науки «Економікс».Американські підручники і наші енциклопедії визначають її як науку про використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства, які не можуть бути спрогнозовані. На відміну від цих безпредметних досліджень (принеси те, не знаю що) в суспільно-корисній економіці через точно фіксовані демографічно обумовлені потреби однозначно визначається вектор (список) цілей державного управління. Задоволення інших цілей не блокується адміністративним диктатом, але виводиться з розряду державних проблем в перелік проблем окремих порочних індивідуумів.
Фіксація вектора цілей суспільно-корисного управління дозволяє перейти до формування балансів виробництва і розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці (Федерального округу, області, району) як у натуральному, так і в фінансовому обліку продукції.
Математично такий баланс описується системою лінійних рівнянь, що відображають процеси продуктообміну кожної з галузей з усіма іншими галузями і з проживаючим населенням. Сенс пошуку оптимізаційного вирішення такої системи управлінь зводиться до того, щоб кожна з галузей випускала продукції стільки, скільки їй необхідно для всіх інших суміжних галузей (проміжний продукт, сировину, комплектуючі) і для прямого задоволення демографічно обумовлених потреб населення. Оскільки останні строго фіксовані, то система має рішення, на відміну від випадку «чим більше, тим краще».
В ході вирішення цього завдання податки і дотації розраховуються строго математично як поправочні коефіцієнти на продукцію, вироблену в надлишку (місцеві податки) і на продукцію, вироблену в нестачі (місцеві дотації).
Саме до цього зводяться можливості цілеспрямованого державного регулювання ринкової економіки. План і ринок в розумній державності ніколи не протиставляються один одному, але, навпаки, є взаємопов'язаними елементами єдиного господарського механізму. Один з них відноситься до структурних, а другий до безструктурних методів управління. Подібні підходи до формування збалансованого розвитку територіально-адміністративних комплексів не є одкровеннями. За розробку таких підходів у свій час ще Леонтьєв отримав Нобелівську премію, правда основним мотивом її присудження на нашу думку є той факт, що він на догоду Заходу обгрунтував неможливість однозначного рішення. Різниця з нашим підходом полягає лише в тому, що Леонтьєв не вийшов на розуміння можливостей настроювання госмеханізма на задоволення точно фіксованих демографічно обумовлених потреб і саме тому прийшов до висновків про неможливість вирішення системи рівнянь міжгалузевого балансу через невизначеність обсягів споживання (вектор F).
Після того, як сформовані механізми регіонального управління, з'являються підстави для реального державного управління у вищому ешелоні влади, яке в суті своїй зводиться до відома в єдиний баланс надлишку і дефіциту всіх продуктів і послуг, вироблених в регіонах. На підставі цих даних також строго математично, розраховуються загальнодержавні податки на товари та послуги, представлені в надлишку, і дотації на представлене в дефіциті.
Після завершення формування загальнодержавного балансу галузей, виходять вихідні дані для математичного розрахунку митних зборів та введення режиму безмитних поставок товарів, що мають загальнодержавний дефіцит.Мито, що вводиться на товари, вироблений в країні, повинно не тільки створювати здорові конкурентні умови, а й цільовим чином протекціоністськи спрямовуватися на розвиток відповідного сектора вітчизняного виробництва для формування перспектив його виходу на конкурентоспроможний рівень, або на перепрофілювання на іншу продукцію. Якщо ввезення того чи іншого товару пов'язаний з неминучим банкрутством окремих великих підприємств, або цілих галузей (наприклад, птахівництво), то обсяги коштів, одержуваних від митних зборів, повинні перевершувати сумарний наноситься загальнодержавний збитки, пов'язані з реструктуризацією виробництва, зі створенням еквівалентної кількості нових робочих місць, виплатою допомоги по безробіттю і т.п.
У стислому вигляді суть передбачуваного алгоритму можна виразити наступною формулою: від інтегрованих технологічно замкнутих аграрно-промислових комплексів до збалансованого розвитку регіонів в ім'я створення єдиного народно-господарського комплексу за принципом самодостатньої держави-суперконцерна. Однак така держава повинна мати адекватність економічної суті, принципи облаштування та управління.
Територіально-адміністративний устрій держави має грунтуватися на принципах економічної доцільності з категоричним винятком встановлення адміністративних кордонів за національною ознакою. Національні кордони - це символ концептуально не визначеної державності, міна уповільненої дії, що спрацьовує в потрібний час через підігрів амбіцій національних еліт. Межі адміністративного утворення повинні розраховуватися з позицій максимально повного задоволення всіх потреб проживаючих на даній території за рахунок власних можливостей при оптимізації витрат виробництва, транспортних витрат на базі територіальних технологічно замкнутих комплексів.Принципи побудови виробничо-транспортних, соціальних інфраструктур повинні бути підпорядковані створенню оптимальних умов проживання населення при обов'язковому забезпеченні єдності суспільства і біосфери планети. В якості ідеальних слід прийняти умови проживання сім'ї в облаштованому будинку садибного типу з садом і городом під вікнами, в населеному пункті діаметром не більше 10 км, з будь-якої точки якого протягом години проживаючі мають можливість опинитися на природі. Проживання в кам'яних джунглях міст - мегаполісів, у відсутність зворотних зв'язків з біосферою, перекручує генетику і психіку людини, блокує його протидії тенденціям на самознищення людства як біологічного виду.
Концептуально незалежна державність повинна мати вертикаль адміністративного управління, побудовану за принципом прямого призначення і прямого відсторонення від посади керівників нижчого рівня, відповідальних за реалізацію концепції, загальнодержавних програм, програм розвитку регіонів. Кількість територіальних адміністративних утворень повинно забезпечувати реальну керованість, при цьому на керівника будь-якого рангу, включаючи перших осіб держави, має замикатися 7-9 прямих підлеглих, а не 89, як було до недавнього часу у вищому ешелоні влади Росії. Всі демократичні процедури і обрані на їх основі керівники повинні використовуватися не в сфері професійного адміністративного управління, а в сфері громадського контролю та в процесах формування вектора цілей суспільного розвитку.
Ситуація, коли на основі виборних процедур формується управлінський корпус, наділений повноваженнями в системі виконавчої влади, в системі прийняття адміністративних рішень при нинішньому інформаційному стані суспільства, свідомо порочна. Виборні процедури мали під собою ділові підстави в давнину, коли кожен голосуючий мав особисті враження про кандидатів,що обиралися,отримані в результаті спільної діяльності, у спільних бойових походах.Саме так, на підставі вражень з поля бою, бойова дружина осмислено визначала верховну владу.
В даний час виборні процедури є не більш ніж ширмою, за допомогою якої ховається справжній механізм добору та просування кадрів. Уявні змагання між претендентами в дійсності зводяться до фінансової та іміджмейкерської конкуренції просуваючих їх кланів, а натовп вибирає не з конкретних людей, а зі штучно сформованих образів, дуже далеких від оригіналу. Будь-який з претендентів, які прийшли в такій схемі до влади, просто не має ні можливостей, ні повноважень приймати рішення на благо довіреній йому території, бо за умовами виборних процедур та фінансово-інформаційних підтримок він зобов'язаний відпрацьовувати вкладені в його виборну компанію колосальні фінансові кошти. Так що насправді голосуванням визначається лише той клан, або зв'язка кланів, які отримають пріоритет в доступі до бюджетних коштів і до паразитування на населенні регіону.