Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
Сільськогосподарське виробництво - це унікальна в своєму роді галузь. Будь-які інші галузі виробництва є по своїй суті споживаючими, вони здатні лише перевести ту чи іншу речовину з одного стану в інший, наприклад, руда - метал - автомобіль; зерно - борошно - хліб, або перетворити на прах те що створене на Землі в століттях і тисячоліттях (видобуток і споживання газу, нафти). І лише в сільському господарстві в процесі фотосинтезу за рахунок дармової сонячної енергії йде процес не перетворення, а виникнення нової речовини, що дає основу всього сущого на Землі. Питання продовольчої безпеки для державного суверенітету значать набагато більше, ніж військова техніка. Як сталося, що ця базова галузь Росії опинилася в ситуації жахливого за своїми наслідками розорення? Це руйнування не настільки очевидне лише в околицях мегаполісів.
Початок цьому процесу поклав 1990 рік, коли рівно в міжсезоння грошова складова оборотних коштів села, призначена для майбутньої посівної була практично обнулена через навмисне організований нечуваний стрибок цін. Заповнення їх йшло виключно через кредитний ресурс, ціна на який дійшла до 210% річних. При стрибкоподібному підвищенні ставки позикового відсотка, це можна довести математично строго, першими з складання народно-господарського комплексу випадають галузі з довгим періодом обороту капіталу, до яких і належить сільгоспвиробництво. З сільським господарством сталося рівно те, що з неминучістю і повинно було статися, адже відсотки по кредиту майже на два порядки перевершували прибутковість обороту капіталу у виробництві з річним циклом. З того часу йде «доїдання» основних фондів, виснаження яких перевершило усі мислимі межі. Для виявлення суті цієї (антикрестьянской) умисної провокації слід було б призначити Голову ЦП та Міністра фінансів директорами віртуальних сільськогосподарських виробництв, які працюють у створеній ними фінансовій атмосфері. Створити їм ідеальні погодні й інші умови, і нехай вони пояснять керівникам села, як, навіть при всебічно ідеальних умовах, слід зводити кінці з кінцями або хоча б виживати чисто фізіологічно.
Одночасно з цим активно йшов процес дезорганізації та дезінтеграції сільгоспвиробництва. Єдиний директивно керований, технологічно ув'язаний комплекс був розділений на безліч юридично відокремлених суб'єктів, взаємозалежних, але не координованих між собою в рамках галузевої горизонтальної системи управління.Прибуток одного з них завжди є збитками для іншого. При цьому керівництво країни надіялось на те, що абстрактний ринок все налагодить і впорядкує. Однак відомо, що нерегульований ринок з неминучістю настроюється на максимум прибутковості і на процвітання лихварів, виробників алкоголю, тютюну та ін У нерегульованому ринку рентабельність завжди знижується від прилавка до землі. Приміром, комбікормовий завод завжди може забезпечити собі більш високу рентабельність по відношенню до птахофабрики, так як комбікорми можуть і полежати, а от кури вимагають корму щодня і купувати його птахівництво змушене за будь-якими цінами.
Всі ці внутрішньоросійські схеми розорення села поглиблюються геополітичними явищами, характерними для «глобального села». Феномен її полягає в тому, що, як відомо, всі країни світу безпосередньо дотують сільське господарство, або застосовують опосередковані схеми субсидування і підтримки. (Наприклад: Японія - на 80%, Фінляндія на 70%, США - не менш ніж на 40%). Це пов'язано з конкурентною боротьбою і боротьбою за ринок збуту. Справа в тому, що до сільськогосподарських технологій, на відміну скажімо від ракетних, авіаційних і т.п., мають доступ практично всі країни світу. Сонце на всіх одне, вода теж. Тому розвинені країни навмисно встановлюють диспаритет цін, занижуючи ціни на сільськогосподарську продукцію, тим самим намагаючись потіснити аналогічну продукцію країни-конкурента. При цьому виникаючі в інших галузях надприбутки, за допомогою спеціальних схем перекачуються на державному рівні в сільське господарство. Країни, не осмисливши цю алгоритміки, приречені на розвал народногосподарського комплексу, на порушення продовольчої безпеки. Пропозиції ж окремих реформаторів про припинення сільгоспвиробництва в зв'язку з його «збитковістю» повинні передувати планами щодо значної частини населення, що проживає на величезних просторах, не мають ніяких інших технологій крім землі, води і сонця.
Державний перерозподіл фінансових потоків на користь сільського господарства не можна назвати дотаціями, правильніше їх назвати компенсаціями, які просто відновлюють статус-кво і ставлять працю сільгоспвиробника в один ряд з працею в інших галузях.Тільки при цих умовах розумна, працездатна людина може мати достаток, пов'язаний з тим як він трудиться, а не з тим, куди він прилаштувався. Тільки за цих умов можна розраховувати на комплексний взаємопов'язаний розвиток всього народно-господарського комплексу країни, на його збалансоване кадрове забезпечення. Можна мати внутрішньогалузеву конкуренцію, але введення міжгалузевої конкуренції за перетікання кадрів, приміром, між Газпромом, банківським лихварством і працею хлібороба - це повне безумство. Адже Газпром і нафтові компанії споживають те, що створювала енергія сонця на Землі за мільйони років, лихварі мають доходи пропорційні позичковим відсотком, що встановлюється в сваволі самим же банківським сектором, а селянин же задовольняється тим, що дарує сонце у відповідь на його важкий труд за один сезон. Вирівнювання умов існування галузей можливе виключно на базі розумної податково-дотаційної політики держави, бо як доходи від сировини, так і божевільні прибутки банківського сектора повинні бути загальнодержавною власністю і формувати гідне життя всього народу.
Наша держава не бажає зрозуміти ці елементарні істини, а тому у нас достаток визначається не працею, а галузевою належністю. Замість необхідних компенсацій сільському господарству, всі говорять про дотації, забувши про попередньо створений штучний диспаритет цін. Адже тільки за роки «перебудови» зростання і без того непропорційних цін на сільгосппродукцію в 5 разів відставав від зростання цін на цілий ряд товарів промислового виробництва, у тому числі і сільськогосподарського призначення. Порівняємо доперебудовні і нинішні ціни: літр бензину коштував 7 коп., Десяток яєць - 90 копійок; зараз той же бензин-7 рублів, десяток ж яєць коштує багаторазово нижче еквівалентних по бензину 90 рублів. Ось вам наочні, очевидні технології розорення. Цінова чехарда, перетворення рублів в копійки, тисячекратні зміни масштабу цін це всього лише димова завіса, механізми приховування тих божевільних диспропорцій в оплаті праці різних категорій трудящих, в цінах на різні групи товарів і т.п. Диву даєшся, що ми до сих пір їмо натуральне яйце, а не гуманітарний яєчний порошок, як мабуть планувалося архітекторами перебудови.
«Російська газета» (№ 41, 330 від 16.10.01 р.) опублікувала статтю «Село лікуватимуть від безгрошів'я» за матеріалами засідання президії Держради в м. Оренбурзі. Заборгованість сільгоспвиробників в 12 разів перевищує балансовий прибуток всього аграрного сектора і становить 255 млрд. рублів. Це теоретично нерозв'язна ситуація свідчить про те, що лікувати потрібно не село, а керівників фінансового і економічного блоків країни, які продовжують відстоювати пріоритети фінансового лихварства над працею селянина. Федеральний бюджет передбачає на майбутній рік 800 млн. рублів на відшкодування 2/3 облікової ставки ЦБ по банківських кредитах агропромислового комплексу, забезпечуючи недоторканність лихварського грабежу в 25% річних. І це відбувається в той час, коли США протягом року знижують ставку кредитування у 8 разів і доводить її до 2.5% річних, Англія знижує ставку 6 разів, Японія знижує її з 0.15% до 0%. Поясніть мені, про яку вільну конкуренцію можна говорити, якщо серйозна зернопереробна корпорація, кредитоємність через сезонного характеру роботи, має кредити 500 млн. рублів і виплачує лихварям 3.5 млн. доларів на рік, суму в десятки, а то і в сотні разів перевершує витрати по цій статті у західних конкурентів.
Детальний аналіз технології розорення села дозволяє без особливих зусиль намітити шляхи його повороту від розорення до достатку. Перше обов'язкова умова - це серйозні зміни «фінансового клімату» в країні. Зробіть завтра ставку рефінансування 3% і нікого з фінансистів не потрібно буде агітувати за поворот до реального сектору.Всі банкіри змушені будуть працювати в режимі інвестиційних фондів і не спотворювати міста немислимою архітектурою з граніту і воронованого скла, а обладнати собі скромні кабінети на виробництві і перш за все в його базисному сільськогосподарському секторі.
Якщо ми маємо намір зберегти Росію, як сувереннудержаву, то ми зобов'язані припинити вбивче банківське лихварство, виконати розрахунки рівнянь міжгалузевого балансу і обгрунтувати математично строго податково-компенсаційну політику забезпечуючи взаємопов'язаний розвиток народно-господарського комплексу країни. При цьому всі галузі, включаючи і сільськогосподарську повинні стати в кадровому, фінансовому відношеннях- привабливими.