Концепция Общественной Безопасности

[9] Рудницький Я. Слово й назва “Україна”.— Вінніпег: Накл. Укр. книгарні, 1951.— С. 7.
[10] Кічак І. Україна — не окраїна // Визвольний шлях.— 1994.— Кн. 6.— С. 666.
[11] Лаврів П. Укри-Украни — наші предки? // Прапор.— 1990.— № 1.— С. 170.
[12] Багринець В. Про походження національного імені українців // Науковий збірник Товариства “Просвіта” в Ужгороді.— Ужгород, 1996.— С. 111.
[13] Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: Прилож. к ж. “Москва”: Сборник.— М.: Москва, 1998.— С. 142.
[14] Паньківський К. Роки німецької окупації.— Нью-Йорк; Торонто, 1965.— С. 437.
[15] Мороз В. Походження назви “Україна” в світлі українського історичного фольклору // Другий міжнародний конгрес україністів.— Львів, 1994.— С. 212.
[16] Шелухин С. Назва України.— Відень, 1921.— С. 6–8.
[17] Анісімова Т. До історії назви “Україна” // Український вибір: Незалежна газета українців в Росії.— 1998.— № 1–2.— С. 10.
[18] Вовк Т. В., Отрощенко В. В. Проблеми давньої та середньовічної історії України // Український історичний журнал.— 1997.— № 2.— С. 3.
[19] Русанівський А. Україна і українці // Наука і суспільство.— 1989.— № 2.— С. 35.
[20] Макарчук С. Україна і українці: поява, поширення та утвердження назв // Другий міжнародний конгрес україністів.— Львів, 1994.— С. 206.
[21] Книш Ю. Мілленіюм християнізації України і проблеми історичної термінології // Український історик.— 1988.— № 1–4.— С. 228.
[22] Дейвіс Норман. Європа: Історія.— К.: Основи, 2000.— С. 71.
[23] Там само.
[24] Грушевський М. С. Історія України-Руси.— К.: Наук. думка, 1991.— Т. 1.— С. 2.
[25] Рудницький Я. Слово й назва “Україна”.— Вінніпег: Накл. Укр. книгарні, 1951.— С. 43.
[26] Там само.— С. 61.
[27] Барвінський Б. Назва Україна та її поява на Закарпатті в XVII стол. // Діло.— 1939.— 6 квітня.
[28] Lypy
[29] Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2х т.— К.: Основи, 1994.— Том I.— С. 44.
[30] Шпорлюк Р. Україна: від імперської периферії до суверенної держави // Сучасність.— 1996.— № 11.— С. 75.