Концепция Общественной Безопасности

[31] Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2х т.— К.: Основи, 1994.— Т. 1.— С. 6.
[32] Кубійович В. Географія українських і сумежних земель.— Краків; Львів: Укр. видво, 1943.— С. 5.
[33] Дашкевич Я. Національна самосвідомість українців на зламі XVI–XVII ст. // Сучасність.— 1992.— № 3.— С. 67.
[34] Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів.— Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968.— Т. І.— С. 126.
[35] Шпорлюк Р. Україна: від імперської периферії до суверенної держави // Сучасність.— 1996.— № 11.— С. 75.
[36] Барвінський Б. Наше народне ім’я // З великого часу: Воєнний літературно-науковий збірник.— Львів, 1916.— С. 100.
[37] Шпорлюк Р. Україна: від імперської периферії до суверенної держави // Сучасність.— 1996.— № 11.— С. 75.
[38] Франко З. Обшир землі пращурів // Україна.— 1989.— № 33.— С. 23.






XVIII. Історична необхідність 




За малопродуктивною полемічною завісою навколо проблеми етимології слова “Україна” часто-густо щезають з поля зору питання, надзвичайно вагомі для розуміння сутності історичної долі українського народу. По-перше, це питання про причину, яка змусила народ поміняти етновизначальні терміни, а, по-друге, — як ці переміни відбувалися в історичній реальності.
“З боку українського народу перехід до нового етноніму був, зрештою, не чим іншим, як протидією асиміляторським процесам, політиці денаціоналізації українців, розчинення їх в “общерусском море”, яка невідступно проводилася правлячими колами Російської імперії. І характерно, що названий перехід активніше протікав і раніше завершився в регіонах України, ближчих до Росії, тоді як у західних регіонах, суміжних із польським етносом, ще до недавнього часу збереглися етнічні самовизначення “Русь” і “руський” (“русинський”)” [1].
Очевидно, поширення нової самоназви стимулювалось ворожою московською тактикою мімікрії в етнонімічній термінології. Треба було “знайти собі нове ім’я, що гарантувало б його національну незалежність, що не давало б можливости московським шахраям грати на помішані назв Росія з Руссю” [2]. Щоб зірвати смертельно небезпечний асиміляторський натиск московського царизму, за обставин повного політичного та культурного безправ’я, не було іншого виходу, за свідченням багатьох авторів,