Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
“Малорусь-Україна є постійне прокляття, яке самі над собою проголосили поляки і росіяни. Так над Польщею і Росією мститься пригноблена воля України. Доки не буде направлена кривда, вчинена українцям, доти неможливий справді міжнародний мир і слов’янське порозуміння”. Він же писав, що малороси ненавидять “москаля (кацапа) і поляка (ляха)” [5]. Гавлічек-Боровський, який певний час мешкав у Росії, ще в 1850 році сказав: “Чехам не личить заперечувати існування українського народу такими аргументами, якими ще недавно заперечували наше існування. Це свого роду традиційний закид всіх ворогів національного відродження поневолених народів. Рухи, естонський і латишський були для німців московською інтригою, таксамо для шведів національний рух Фінляндії. Для Англії ірландське повстання також була німецька інтрига” [6].
В органі галицьких народовців (групи “Молода Русь”) “Мета” було вміщено редакційну статтю (автор К. Климкович) про стан етноніміки в Галичині. У ній говориться: “Повинні ми стояти як найтвердше на засаді народної самостійности руського люду і уживати слів: Русь, руське лише в тім змислі, як те сам народ наш уживає, т. є. односячи ту назву до того люду, которий сливе в науковій номенклятурі під назвою Малорусинів. Для означення великоруського народу єсть у нас народні слова Московщина і московське, не входячи в те ані трохи, чи московський народ себе також руським називає, чи ні. Заявляємо отже урочисто, що слова: Русь і руське уживати будемо в змислім народнім, т. є. привлащаючи сю назву тільки тому 15міліонному людові, которого етнографія і заграничний звичай називає народом малоруським, і що ми уживання тих слів в змислі обширнійшім, т. є. обіймаючім також Московщину і народ Московський, іменно же тоді, коли сего змішання понятій допускається Русин, говорячи або пишучи мовою руською, котора на ознаменованнє славянського народу, живущого на сіверовостоці Європи, має свої властиві слова, — уважати будемо яко тенденційне централізаторське занапащення нашої народної руської самостійности” [7].
Відношення підавстрійської української інтелігенції до власного етноніму пояснив проф. Львівського університету О. Огоновський: “Ми є — народом самостійним і зовемося русинами, почавши від десятого століття, отже через дев’ять віків. Проти назви “Русь” станула назва “Москва” в віці дванадцятім, коли на північ від Руси утворилося окреме князівство суздальське, а після велике князівство московське, котре в шістнадцятім віці стало називатися царством московським. Назвою “Русь” визначувалась наша батьківщина аж до віку сімнадцятого, коли то царі московські прозвали цим іменем