Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
раскола.— М.: Москва, 1998.— С. 140.
[31] Записка П. Н. Дурново 1914 г. Париж, 1942 // Новая и новейшая история.— 1998.— № 1.— С. 141.
[32] Проти засуду національної смерти — за самостійністю і незалежністю українського народу! Пропамятне письмо української соціялдемократичної партії в Австрії до Соціялістичного Інтернаціоналу.— [Б. м.], 1916.— С. 10.
[33] Петрович І. Галичина під час російської окупації.— [Б. м.], 1915.— С. 7.
[34] Розанов В. В. Война 1914 года и русское возрождение.— Петроград, 1915.— С. 95.
[35] Когут Л. Україна і московський імперіалізм.— [Б. м.], 1916.— С. 105.
[36] Дорошенко Д. Як українці наддніпрянські помагали своїм наддністрянським братам у часі Галицької Руїни 1914–1916 років // На вигнанні: Альманах.— Львів, 1925.— С. 22.
[37] Вульфсон Э. С. Галиция до Великой Европейской войны.— М.: Панафидина, 1915.— С. 3.
[38] Богданович М. Червонная Русь.— Ярославль, 1914.— С. 3.
[39] Ісаєвич Я. Проблема походження українського народу: історіографічний і політичний аспект // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність.— Львів, 1995.— Вип. 2.— С. 12.
[40] “Русские” чи “Русини”? // ЛНВ.— 1900.— Т. 10, кн. 5.— С. 127.
[41] Радянська Україна.— 1959.— 22 січня.
[42] Неедли З. Р. История Закарпатской Руси до XIV ст. // Известия АН СССР. Серия истории и философии.— 1945.— № 4.— С. 209.
XX. Соборність
Об’єднаним, єдиним і неподільним завжди прагнув бути український народ. Бо “собором”, — як каже прислів’я, — “і чорта поборем”. На відміну від Наддніпрянщини, для західноукраїнських земель, які з другої половини XVIII ст. перебували в складі Австрійської імперії, зміна етновизначального терміну не була пекучою історичною потребою. Це ж стосувалося і “Срібної землі” (Закарпаття). На західних землях побутувала серед населення свіжа пам’ять про княжу добу, не переривалися традиції Руської церкви, затрималися архаїчні риси мови, тут непорушно зберігався в повсякденному народному вжитку споконвічний етнонім “русин”.
У багатій історичними традиціями Галичині, яка здавна із своїм центром Львовом виступала в ролі другого, після столичного Києва, культурного осередку українського народу, перехід на етнонім “українець” розтягнувся більше ніж на півстоліття.
Для Відня ні сам етнонім русин, ні малозрозуміла австрійським німцям руська мова загалом не становили якогось підвищеного інтересу — германізація русинів після “Весни народів” не входила вже в рахубу. Розвиток історичних процесів по обидва боки від річки Збруч, яка ділила територію нашого народу на російську і австрійську займанщини, виявив їхню несхожість. У той час, коли в Росії душили