Концепция Общественной Безопасности

  • Главная
  • Видео
  • Аудио
  • Книги
  • Статьи
  • Материал КОБ
  • Форум
  • Славянская культура
  • Фото

Пробуждение Разума
Скачать, смотреть

  • Школа патриота
  • Бесплатное ПО
  • О сайте

Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua

  • Это должен знать каждый
    • 32 часовой курс по КОБ
    • Концептуальная власть
    • Базовые положения КОБ
    • Экономическая азбука

 Альтернативное Концептуальное телевидение

  • Видеоинформ КПЕ
  • О текущем моменте
  • Разгерметизация

 Книжный магазин КОБ

О КОБ в кратце

Основные положения


Все материалы ВП СССР

Книги, аналитика


Оружие геноцида

Самоубийство людей и его механизмы

Оружие против нации


Стихи, поэзия, писатели


Алкогольный и табачный геноцид


Почему Ротшильды отказались от «фиксинга» золота?


Методы реального управления общественными и политическими процессами

УКРАДЕНЕ ІМ’Я

Украдене ім'я: чому русини стали українцяминадовго розколола галицьке суспільство на два ворожі табори. Москвофільські партійні функціонери, так само як пізніше закордонні комуністичні функціонери, перебували на повному фінансовому утриманні Росії. Взагалі москвофільський рух мав слабенький зв’язок з народом і виступав переважно як рух клерикальний. За поданням жандармського управління царський уряд фінансував їхні газетки “Слово”, “Пролом”, “Новий пролом”, “Червоная Русь”, “Галицька Русь”, “Галичанин”. В утвореній в 1875 р. “Комиссии по украинофильской пропаганде в южных губерниях России” було вирішено “підтримати, видавану в Галіції, і направлену вороже українофільству газету “Слово”. Назначити газеті, хоча б невелику, зате постійну субсидію” [22]. Священик російського посольства в Австрії М. Раєвський, видав, наприклад, закарпатцю А. Добрянському 15 тис. гульденів на москвофільські цілі [23]. Названі газетки, що виходили в різний час, поборювали українське національне відродження, прославляли царську деспотію і особливо запекло виступали проти етноніму “українець”. Зі шпальт тих газеток пішли гуляти по світу такі, наприклад, недоречності, що “тепер русини в Галичині почувають себе вже не русинами, а росіянами” [24]. Інший запеклий москвофіл, Мончаловський, зміщував поняття етноніму в площину поліційну, роблячи донос, що, мовляв, українство “схиляється перед польсько-жидівсько-німецькими соціалістами” [25].
Боротьба між українцями (народовцями) і москвофілами отруїла на довгі роки (практично до 1918 р., ремінісценції тривали й довше) громадське життя в Галичині. Вирішальне значення у тій боротьбі відіграла, як уже було зазначено, проблема етноніму. Москвофіли, спекулюючи традиційними для західних українців етнонімами “русин”, “Русь”, доводили згідно з бажанням своїх хлібодавців, що він тотожний до назв “русский”, “Россія”. Народовці заперечували таку лжетотожність. Дивно, але М. Драгоманов став на бік москвофілів. Він переробив старий Кривоносівський марш “Гей не дивуйте, добрії люди…”, з надією що він стане українським гімном:
З північною Руссю не зломим союзу:
Ми з нею близнята по роду...
Ти, Русин північний, оден із всіх братів
Велике зложив государство[26] .
Драгоманов наводить декілька вельми плутаних і, головне, неправильних з історичного боку аргументів на користь “москвофільської” тези. Попри те, заслуговує на увагу глибоке розуміння М. Драгомановим важливості проблеми етнонімів. “Тут зустрічаємо уперед усього точні праці, з термінологією, прийнятою до цього у галицьких народовців, по котрій література російська є синонім великоруської і єсть через

postcategoryiconкатегория: Книги / УКРАДЕНЕ ІМ’Я
Яндекс.Метрика