Концепция Общественной Безопасности

слово було чимось неясним, майже небезпечним” [52]. І ще одне — обов’язково вживалася васальна форма “на Україні”, замість державницької “в Україні” [53]. “Вживання прийменника “в” зі словом “Україна” у радянські часи кваліфікувалося як буржуазно-націоналістичне, і тут не допомагало посилання на авторитет “революціонера-демократа” Т. Г. Шевченка, який писав:
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну[54] .
Деякі автори вважають, що “на заваді сталінським планам “злити” українську націю з російською, залишивши за українцями лише назву і відібравши в них власну історію, культуру, побут, а, врешті, й мову, стали міжнародні події. Наближалася світова війна і симпатія, або хоча б нейтралітет українців були необхідні” [55].
Хай там як, з перспективи років очевидно, що вимушене визнання Москвою термінів “Україна”, “українець” мало незворотний позитивний вплив у справі соборної консолідації українського народу.




[1] Дейвіс Норман. Європа: Історія.— К.: Основи, 2000.— С. 857.
[2] Нарочницкая Н. А. Историческая Россия и СССР в мировой политике XX в. // Новая и новейшая история.— 1998.— № 1.— С. 141.
[3] Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.— К.: Наук. думка, 1984.— Т. 41.— С. 320.
[4] Франко З. Обшир землі пращурів // Україна.— 1989.— № 33.— С. 23.
[5] Радзикевич В. Павлин Свєнціцький. Публіцистична, наукова та літературна його діяльність.— Львів, 1911.— С. 117.
[6] Громада: Українська часопись.— 1880.— № 1.— С. 2.
[7] Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали.— [Б. м.]: Сучасність, 1983.— Т. І.— С. 17.
[8] Там само.— С. 23.
[9] Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848–1914.— Львів, 1926.— С. 308–309.
[10] Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації.— Дрогобич: Відродження, 1997.— С. 24.
[11] Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917).— Львів, 1931.— С. 119.
[12] Колесса М. Тарас Шевченко.— Львів, 1898.— С. 24.
[13] Франко І. Одвертий лист до гал. української молодіжі // ЛНВ.— 1905.— Т. 30, кн. 4.— С. 15.
[14] Цвенгрош Г. Національно-державотворчі погляди митрополита Андрея Шептицького й польсько-українська війна 1918–1919 рр. // Україна — Польща: історична спадщина і суспільна свідомість.— К., 1993.— С. 175.
[15] Громада: Українська часопись.— 1880.— № 1.— С. 95.
[16] Студинський К. Олександер Барвінський // Український ілюстрований калєндар товариства “Просьвіта” на рік 1918.— Львів, 1917.— С. 219.