Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
[38] Красовський І. Тільки з рідним народом…— Львів: Обл. упр. по пресі, 1992.— С. 9.
[39] Маковицький С. Слово до братів під Бескидом.— Прешов, 1940.— С. 12.
[40] Мушинка М. Політичний русинізм на практиці // Нове життя.— 1991.— Ч. 47/48.— Додаток.
[41] Мишанич О. Політичне русинство — українська проблема // Сучасність.— 1996.— № 7–8.— С. 148.
[42] Красовський І. Тільки з рідним народом.— Львів: Обл. упр. по пресі, 1992.— С. 35.
[43] Макара М., Мигович І. Карпатські русини в контексті сучасного етнополітичного життя // Український історичний журнал.— 1994.— № 1.— С. 124.
[44] Мишанич О. В. Політичне русинство: історія і сучасність: Ідейні джерела закарпатського регіонального сепаратизму.— К.: ТОВ “Видво “Обереги”, 1999.— С. 22.
[45] Каменецький І. Україна в тоталітарних схемах нацизму // Український історик.— 1972.— № 3–4.— С. 114.
[46] Бюлетень Української Центральної інформаційної Служби.— 1997.— 9 жовтня.— С. 3.
[47] Миллер А. Конфликт “Идеальных отечеств” // Родина.— 1999.— № 8.— С. 82.
[48] Рябчук М. Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”.— К.: Критика, 2000.— С. 18.
[49] Рудницький Я. Слово й назва “Україна”.— Вінніпег: Накл. Укр. книгарні, 1951.— С. 130.
[50] Шпорлюк Р. Україна: від імперської периферії до незалежної держави // Сучасність.— 1996.— № 12.— С. 62.
XXII. Хахол
В усному побутовому мовленні офіційний етнонім інколи замінюється метафорою, псевдоетнонімом, або, інакше, — етнофолізмом, тобто прозвищем. Скажімо, німці прозивають французів “жабоїдами”, а французи німців — “бошами”. Чехів німці прозивають “чехеями”, а поляки німців — “швабами”. Італійців прозивають “макаронниками”, румунів — “циганами”, американців — “янкі” і т. д. Проте, мабуть, ніде не вживається стільки і так інтенсивно глузливих етнофолічних назв народів, як у Росії. Вже автор “Історії Русів” відзначив це явище, характеризуючи російську солдатню: “Солдати тії, бувши ще тоді в сірячинах та лаптях, неголені і в бородах, себто в усій мужичій образині, були, одначе, про себе неврозуміло високої думки і мали якийсь паскудний звичай давати всім народам презирливі прізвиська, як от: полячишкі, татаришкі і так далі” [1]. Така практика триває в Росії донині. Мордву, марійців, удмуртів, наприклад, називають “чухонцями”, мешканців Середньої Азії — “чурками” або “чучмеками”.