Концепция Общественной Безопасности

Наконечного я “ковтнув” за півночі… Дякую авторові за інтелектуальну учту! Тепер ось прочитав її вдруге, але з олівцем, бо робив собі нотатки. Я вже мав час насолоджуватися. І вчитися. Автор написав гарну наукову працю!
“Украдене ім’я” Євгена Наконечного повинно бути надруковане чужими мовами в специфічних наукових журналах для ознайомлення міжнародного наукового світу. А серед українства слід пропагувати цю книжку для самоосвіти”.
Український письменник, публіцист і науковець у Словаччині, дійсний член НАН України Микола Мушинка (ЗНТШ, 2000 р. — Т. 238): “Для нас — закарпатських русинів-українців праця Є. Наконечного “Украдене ім’я” мала б стати настольною книжкою, бо читачі знайдуть у ній відповіді на болючі питання й нашої реґіональної історії. В добрій пригоді вона стане, головним чином, для учителів, студентів і працівників культури… Книжку конче потрібно перекласти чужими мовами, щоб і перед чужинцями розмотати складне й заплутане питання про “вкрадене ім’я”.
erreichische osthefte.— Wien, 2000), доктора економічних наук С. Вовканича і кандидата філософських наук С. Цапка (газета “Високий замок”, 19 березня 1996 року), кандидата історични
У монографії “Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов” (Київ, 2001. — С. 82) член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук, професор Півторак Г. П. зокрема зауважує: “Час, причини, етапи і наслідки для українців втрати давньої назви їхнього краю Русь і поступове закріплення її у формі Росія за Московською державою глибоко і всебічно розкриті в монографії (на жаль, маловідомій широкому читацькому загалу) львівського дослідника Є. Наконечного “Украдене ім’я: Чому русини стали українцями?”.
Автор дослідження Є. Наконечний розповів кілька випадків звертань до нього з приводу придбання книжки людей нібито далеких від високої академічної науки і літератури (майстра-облицювальника, шофера-“дальнобійника”, годинникаря, перукаря, кухаря, курсантів військового коледжу…). Та особливо хвилююче враження справила розповідь про старшу жінку — дружину незрячого, яка благала допомогти придбати книжку, щоб читати її чоловікові вголос.
Отже, і на третьому виданні монографії “Украдене ім’я”, очевидно, крапку ставити передчасно. Воно знову ж таки вийде мізерним накладом і аж ніяк не зможе (навіть частково) задовольнити попит. Залишається сподіватись, що серед видавців і підприємців знайдуться справжні лицарі національного