Пробуждение Разума
Скачать, смотреть
Все кто желает публиковать свой материал на сайте kob.in.ua (Книги, Статьи, Публикации на темы Политика, Экономика, Философия) Пишите на admin(собачка)kob.in.ua
Основные положения
Книги, аналитика
Самоубийство людей и его механизмы
найбуквальнішому розумінні назва “Україна” справді означає “окраїна”. Проте ця назва в нинішньому, сучасному розумінні дуже відрізняється від того значення терміну “Україна”, яким послуговувалися в минулому поляки та росіяни для означення своїх прикордонь, своїх досучасних “Україн”. (Тому предки сучасних українців теж вели мову про Україну, та не називали себе українцями). Ба більше, те, що поляки називали “Україною” в один час, вельми відрізнялось від того, що вони називали “Україною” в інші часи; так само можна сказати про росіян та їхні “України”. Важливо те, що наприкінці дев’ятнадцятого століття народ, нині знаний як українці, почав називати себе українським, а свою Батьківщину — Україною” [30]. “Слово “Україна”, означає, на думку багатьох, погранична земля й спершу стосувалася справді пограничної смуги, що в ній коренилася козаччина. Перенесення козацької системи з пограниччя на волость сприяло поширенню й популяризації назви “Україна”, що їх тепер стали уживати — зразу тільки в розмовній мові, — як назви всієї території, яка опинилася під козацькою юрисдикцією. Нове ім’я ступнево замінило традиційне, “Русь”, що виводилося від середньовічної Київської держави” [31]. Такого ж погляду дотримувалися українські географи С. Рудницький, М. Дольницький, В. Кубійович. Географи наголошували, що Україна “є межовою країною Європи, лежить на переході до Азії й до її степово-пустинної частини, лежить на окраїнах Середземного моря, лежить на пограниччі лісів і степів” [32].
З москвоцентричної та варшавоцентричної точки зору, можливо, назва Україна виглядає соромливою термінологічною вадою, мовляв, якась там околиця чи то Польщі, чи то Росії. З києвоцентричної точки зору назва Україна, українець виглядає терміном з глибоким історичним достоїнством, як назва країни і народу “розташованого на Великому степовому кордоні між Європою і Азією” [33].
Геополітично Україна поділяється на три взаємопов’язані частини: центральноєвропейська, східноєвропейська і південно-середземноморська. Разом вони творять Великий кордон між Європою і Азією, кордон, який для західної цивілізації відіграв і відіграє винятково доленосну роль. В інтерпретації Декалогу українського націоналіста про цей кордон мовиться з містичною гордістю: “Я — Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя” [34]. В кожному разі тепер суперечки між “самобутниками” і прихильниками межівської теорії позбавлені політичного значення. Російське та польське тлумачення семантики назви Україна від слова “окраїна”, яке викликало таке роздратування, безповоротно втратило гострий політичний сенс околиці чи периферії будь-чого. “Україною став означуватися географічний простір, що простягався від земель донських козаків до північних графств Угорщини, від гирла Дунаю до точок північніше Сум та